Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів села Дзвиняч Заліщицького району Тернопільської області введена в дію 14 серпня 1974 року.

  Але ми майже з впевненістю можемо сказати, що школі в селі Дзвиняч, щонайменше 150 років.

У глибину років сягає історія нашої школи. А де ж здобували ази знань наші батьки, прадіди?

  Жителі нашого села згадують 8 шкільних приміщень, в яких велося навчання до 1975 року.

Це:

1. Панський будинок

2. Польська читальня (побут комбінат)

3. Обійстя священика (ксьондзова хата)

4. 2-х класна початкова школа, де проживала тепер Лазарчук Ганна

5. На сучасному обійсті Никорука Михайла

6. У приміщенні сільської ради

7. Сучасного садочку, що був основною школою

8. Та 2-х кімнатний будинок біля панського будинку

    Сьогодні ми можемо гордитися тим, що маємо величну споруду, з широкими і просторими коридорами, світлими і затишними класами.

      За даними Олекси Ганкевича за Австрії була 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі 4-класна утраквістична. Вчителями були поляки і українці.  Будинок старої школи будували за Польщі усім селом.

   Будівля старої школи була зруйнована(згорів) під час І Світової війни, тому приміщення школи зробили із старої корчми. Поблизу садиби Лазарчука Петра. В цій школі було 6 класів. Вчили рахунки, природу, географію,польську і українську мову.

   Бродова Є. В. (1914 р.н.) розповідала, що вона вчилась в школі, яка знаходилась за мостом , в «Лузі». Там була кузня і будинок школи. Шкільне приміщення було там, де живе тепер родина Петра Лазарчука. Будинок мав дві кімнати. Школа була початкова. Коли перейшли вчитись в новий шкільний будинок, там ще не було підлоги. Вже було в селі 7 класів. Директором школи був Гайворонський.

  Пізніше керівником стає поляк греко-католицького обряду – Менкарський Зігмунт(Ізидор), що був знаний серед людей ще й тим, що лікував травами. Після роботи, жителі села розповідають, що Менкарський займався знахарством. Він мав земельну ділянку, на якій вирощував лікарські рослини та улюблений фрукт- виноград. Ця людина безкоштовно лікувала всіх людей, які зверталися до нього. Також Менкарський проводив досліди. Петричкевич Євген з дружиною Степанією вчились в Менкарського, знали лікувати травами. Цю людину можна назвати дзвиняцьким повоєнним цілителем. Він врятував від смерті багатьох людей. Це був освічений чоловік, що походив з бідної селянської родини. З великими труднощами збіднілий хлопець закінчив гімназію і хотів вчитись дальше, та родичі були бідні і мали ще дітей. Один багач, що мав дочку на виданні запропонував йому допомогу у науці, якщо Менкарський одружиться з його дочкою. Хлопець згодився, закінчив інститут, працював директором Дзвиняцької школи після Гайворонського. Зігмунт похований на цвинтарі в селі Дзвиняч. Помер у віці 86-87 років.

   Найдан Марія Бриштелівна- вчила польську мову, Дзюркевич, Сташок-природу, Стефанський- історію. В 1927р. школа була відбудована і в ній поступово почали вчитися всі класи.

 Після того, як Менькарський вийшов на пенсію, директором школи став

 Гавран українського походження. Працював на цій посаді він до 1939 року.

    До І Світової війни діти кількох селянських синів вчилися в гімназії у Кіцмані. По війні до школи не вернулись, а залишились в селі і працювали для його національного та економічного розвитку.

Ось імена деяких із них:

Мартинчук Іван

Вівчар Іван

Борсук Дмитро

Никорук Павло,до них долучились активні селяни: Боднарук Яків, Вівчар Павло, Думний Лев і Володимир, Худий Іван, Баринський Іван, Найдан Максим.

Науку в Учительській семінарії почали перед І.Світовою війною і покінчили по ній:

 Високі школи покінчили : д-р Степан Боднарчук(порівняльна філософія, що опісля працював асистентом професора Віденського університету), Іван Костинюк- право, Лев Сохацький- політехніку на Чехах, о. Володимир Ганкевич- Богословську Академію у Львові, Олекса Ганкевич- філософію у Львівському університеті.

(До II Світової війни освіту здобували у 1-5 класах).

2 роки директором школи була Воронюк (Яблонська) Галина Петрівна. Під час II Світової війни в наше село переїжджає Мединський Лев Іванович, який очолює школу з 1946 по 1962 рік.  Працював Лев Іванович до пенсії. Потім жив і помер у м. Заліщики.

Заступником директора школи була Галина Петрівна Воронюк, пізніше- Юстина Іванівна Сохацька.

Навчальні предмети викладали такі вчителі:

1. Воронюк Галина Петрівна - вчитель історії, географії, завуч школи

2. Вовк Анастасія Ільїчна - вчитель української мови та літератури

3. Павленко Софія Антонівна - вчитель російської мови

4. Мединська Ольга Теофілівна - вчитель початкових класів

5. Якель Уляна Якимівна - вчитель української мови

6. Кривуца Григорій Андрійович - вчитель біології

7. Кривуца Валентина Опанасівна

8. Білінський Богдан Іванович - вчитель музики, фізкультури

9. Найдан Євгенія Миколаївна - вчитель початкових класів

10. Муравель Савина Яківна - вчитель початкових класів

11. Коропецька Савина Петрівна - вчитель початкових класів

12. Куриляк Любов Прокопівна

13. Гагалюк Марія Михайлівна

14. Малинач Аделя Степанівна

15. Малинач Ростислав Прокопович - вчитель креслення

16. Борсук Меланія Петрівна

17. Сохацька Юстина Іванівна

У педколективі Лева Івановича працював вчителем математики майбутній директор школи - Синютка Михайло Дмитрович 1962-1988 рр. За керівництва Михайла Дмитровича почалось будівництво нашої красуні -школи. Михайло Дмитрович почав обговорювати питання будівництва нової школи з головою колгоспу Гнатком, який пообіцяв забезпечити будівництво коштами колгоспу. Михайло Дмитрович зайнявся проеком будівництва школи. Його розпочала Заліщицька міжколгоспна будівельна організація. Через два роки будівництво припинилося через брак коштів у колгоспі. Щоб продовжити роботу директор звернувся за допомогою до Ради міністрів і домігся виділення грошей. Розпочалося активне будівництво школи, водогону, башні, насосних станцій. Водою була забезпечена не тільки школа, але й значна частина села.

До нового приміщення з основної та початкових шкіл з молодим директором прийшли не тільки його давні колеги. В колектив влилися такі педагоги:

26 років Михайло Дмитрович присвятив себе директорській праці в нашій школі, але й далі працював на вчительській ниві вчителем географії.

З 1988 по 1997 рр. директором школи був Глухов Михайло Анатолійович. Мистецтвом навчання і виховання учнів займались і такі вчителі, як

1.Сопівник Оксана Юріївна - вчитель початкових класів.

2. Шавринська Надія Ярославівна - організатор

3. Мотрук Галина Володимирівна - вчитель німецької мови

4. Паньків Роман Миронович - вчитель початкових класів.

5. Бачинська Олександра Мирославівна - вчитель початкових кл.

6. Шабатура Леся Григорівна - вчитель початкових класів.

7. Кульчинська Ганна Володимирівна - вчитель рос. мови і л-ри

8. Гагюлько Ольга Несторівна - вчитель географії

9. Перит Валентина Володимирівна - вчитель хімії.

10. Визнюк Богдана Олександрівна - вчитель початкових класів

11. Копичинська Оксана Михайлівна - вчитель початкових класів

12. Капляр Оксана Олексіївна - вчитель німецької мови

13. Самборська Наталія Ярославівна

14. Стець Василь Іванович - вчитель трудового навчання.

Любити і шанувати свою рідну українську землю, рідну солов'їну мову вчила

Борчук Орися Федорівна, яка з 1997 - 1999 р. була директором нашої школи.

З 1999 року і на даний момент маючи 21 річний досвід роботи вчителя математики, директором є Гагалюк Любов Миколаївна.

Вчительський колектив поповнився такими вчителями:

1. Вівчар Надія Петрівна

2. Молдавець Юлія Романівна

3. Баранецька Ольга Филимонівна

4. Паук Зіновія Іванівна

5. Горобець Михайло Мирославович

6. Гирилюк Віра Євгенівна

7. Білінська Марія Богданівна

8. Потикевич Олександра Юріївна

9. Тумак   Ірина Михайлівна

10. Костюк  Ірина Степанівна

11. Дудко Олександра Миронівна

12.  Свідзінська  Олена Володимирівна

Кажуть, що у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити її пам'ять. Бо саме вона є тим річищем, що несе скарб із покоління в покоління. Коли ж замулимо його - перестанемо бути народом, нацією. Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих хто несе українське слово, його утверджує і плекає.

Не забуваймо імена тих, вчителів що пішли у вічність.

Згадаймо їхні імена:

Пам'ять роду, народу не обривається, не німіє, духовний світ не втрачається, а переходить у спадок новим поколінням Україна має багате і славне минуле. Вона виплекала,   виколисала   багато   відомих   людей.   Славу   нашої Батьківщини примножують випускники нашої школи, багато з яких здобули вищу освіту і працюють не тільки в Україні, а й за її межами.